Ми переходимо від контролю калорійності до управління поживною цінністю раціону.
Існує принципова різниця між двома підходами до контролю харчування.
Система підрахунку калорій відповідає переважно на одне питання:
скільки енергії містить мій раціон?
У такій системі людина отримує певний калорійний ліміт і намагається залишатися в його межах. У результаті головним показником стає цифра калорій: менше здається краще, більше здається гірше.
Але однакова калорійність ще не означає однакову харчову якість і нутрієнтну забезпеченість раціону.
Наприклад, два раціони можуть мати приблизно однакову енергетичну цінність, але суттєво відрізнятися за кількістю білка, жирів, вуглеводів, клітковини, вітамінів, мінералів, ступенем ситості та загальною структурою харчування.
Тому в моїй системі калорійність не є основним інструментом управління раціоном.
Це не означає, що калорії фізіологічно не мають значення. Енергетичний баланс є одним із визначальних факторів зміни маси тіла. Але ми не будуємо весь процес навколо спроби щодня вкластися в цифру калорій.
Моя задача навчити тебе працювати через поживну цінність раціону.
Що таке поживна цінність у цій системіЦе те, який нутрієнтний склад має твій раціон і наскільки він відповідає твоїй фізіологічній потребі та поставленій задачі.
Саме тому на цьому етапі ми маємо конкретні орієнтири по БЖВ:
- Білок 90 г
- Жири 70 г
- Вуглеводи 120 г
Ці цифри є не дозволеною кількістю їжі і не лімітом калорій. Це розраховані орієнтири макронутрієнтів, за якими ми конструюємо раціон.
Тобто логіка змінюється:
не: Скільки калорій я сьогодні ще можу з’їсти?
на: Чи сформувала я сьогодні раціон, який закриває мою потребу в білках, жирах і вуглеводах та має достатню харчову цінність?
Це принципово інший рівень контролю.
Чому в цій системі важливо закривати БЖВЯкщо людина боїться вуглеводів або жирів і свідомо залишає їх нижче розрахованої кількості, це не означає, що вона краще дотримується плану.
Якщо орієнтир — 70 г жирів, а систематично набирається 40–45 г, це недобір від заданого орієнтира.
Так само 120 г вуглеводів — не є максимальною кількісту, яку потрібно всіма способами не перевищити. У межах цього протоколу це розрахована кількість, яку ми вчимося нормально закривати та РОЗПОДІЛЯТИ.
І саме тут виникає одна з головних проблем класичного підрахунку калорій: людина може радіти тому, що отримала мало калорій, хоча з точки зору структури раціону вона систематично недоотримує окремі макронутрієнти. Так було саме в тебе, коли я аналізувала саме твої тарілки.
На цьому етапі застосунок потрібен не для того, щоб постійно перевіряти:
Скільки калорій я ще можу собі дозволити?
Його функція показати склад раціону і допомогти навчитися самостійно його конструювати.
Ти плануєш харчування → дивишся, скільки білка, жирів і вуглеводів формує цей раціон → коригуєш продукти та їх кількість → отримуєш необхідну структуру.
Саме це і є навичка, яку ми зараз формуємо.
Бо готове меню може забезпечити правильний результат, поки хтось інший його склав.
А розуміння поживної цінності дає тобі можливість самостійно скласти потрібний раціон із тих продуктів, які ти реально їси.