Незалежно від того, поститься людина чи ні, організму потрібна енергія. Основним джерелом енергії є цукор, званий глюкозою, який зазвичай надходить із вуглеводів, включаючи зерно, молочні продукти, фрукти, деякі овочі та солодощі. Печінка і м'язи накопичують глюкозу і викидають її в кровотік щоразу, коли це необхідно. Але коли людина цурається їжі, цей процес змінюється.

У перший день практики вже приблизно через 8 годин голодування печінка перейде на використання останніх запасів глюкози. Це означає, що у цей момент організм переходить до стану, який називається глюконеогенезом, що знаменує перехід у режим голодування.

Дослідження показали, що глюконеогенез збільшує кількість калорій, що спалюються тілом. За відсутності вуглеводів організм виробляє власну глюкозу, використовуючи переважно жири, а відбувається це приблизно на четвертий день практики. Зрештою, у тіла закінчуються й ці джерела енергії. Тоді режим голодування стає серйознішим. Але на цю територію ми вже не заходимо.