Ми переходимо від контролю калорійності до управління поживною цінністю раціону.
Існує принципова різниця між двома підходами до контролю харчування.
Система підрахунку калорій відповідає переважно на одне питання:
скільки енергії містить мій раціон?
У такій системі людина отримує певний калорійний ліміт і намагається залишатися в його межах. У результаті головним показником стає цифра калорій: менше здається краще, більше здається гірше.
Але однакова калорійність ще не означає однакову харчову якість і нутрієнтну забезпеченість раціону.
Наприклад, два раціони можуть мати приблизно однакову енергетичну цінність, але суттєво відрізнятися за кількістю білка, жирів, вуглеводів, клітковини, вітамінів, мінералів, ступенем ситості та загальною структурою харчування.
Тому в моїй системі калорійність не є основним інструментом управління раціоном.
Це не означає, що калорії фізіологічно не мають значення. Енергетичний баланс є одним із визначальних факторів зміни маси тіла. Але ми не будуємо весь процес навколо спроби щодня вкластися в цифру калорій.
Моя задача навчити Вас працювати через поживну цінність раціону.
Що таке поживна цінність у цій системіЦе нутрієнтний склад Вашого раціону та його відповідність фізіологічним потребам і поставленій задачі.
Саме тому на цьому етапі ми маємо конкретні орієнтири по БЖВ:
- Білок 120/130 г
- Жири 80/90 г
- Вуглеводи 90 г (важливо: овочі в розраховану кількість вуглеводів у нашій системі не включаємо)
Ці цифри — не ліміт калорій і не максимально дозволена кількість їжі. Це розраховані орієнтири макронутрієнтів, за якими ми формуємо Ваш раціон.
Тобто логіка змінюється:
не: Скільки калорій я сьогодні ще можу з’їсти?
на: Чи сформувала я сьогодні раціон, який закриває мою потребу в білках, жирах і вуглеводах та має достатню харчову цінність?
Це принципово інший рівень контролю.
Чому в цій системі важливо закривати БЖВЯкщо людина боїться вуглеводів або жирів і свідомо залишає їх нижче розрахованої кількості, це не означає, що вона краще дотримується плану.
Якщо орієнтир — 70/80 г жирів, а систематично набирається 40–45 г, це недобір від заданого орієнтира.
Так само 90 г вуглеводів — не максимальна кількість, яку потрібно всіма способами не перевищити. У межах нашого протоколу це розрахована кількість, яку ми вчимося повноцінно набирати та правильно розподіляти.
І саме тут виникає одна з головних проблем класичного підрахунку калорій: людина може радіти тому, що отримала мало калорій, хоча з точки зору структури раціону систематично недоотримує окремі макронутрієнти.
Під час аналізу Ваших тарілок ми також звертали увагу на цей момент.
Тому тепер застосунок потрібен не для того, щоб постійно перевіряти, скільки калорій ще можна собі дозволити.
Його функція — показати склад раціону та допомогти навчитися самостійно його конструювати.
Ви плануєте харчування → дивитеся, скільки білків, жирів і вуглеводів формує цей раціон → коригуєте продукти та їхню кількість → отримуєте необхідну структуру.
Саме цю навичку ми зараз формуємо.
Готове меню може забезпечити правильну структуру харчування, поки його складає хтось інший. А розуміння поживної цінності дає Вам можливість самостійно формувати потрібний раціон із тих продуктів, які Ви реально споживаєте.